Я згадую себе малою...
Завжди усмішка,
І оченятка сповнені любов'ю.
Жила завжди у казці
І знала, що завжди
Щасливий там кінець.
Та роки все йшли вперед.
Згодом стала принца, я,
На білому коні чекать.
Зустрівши, думала, що
Буде він на вік моїм!
Та зтозуміла, що життя
Незавжди казка.
Невірю більш у принців я!
Люблю тебя,
И ты надеюсь знаеш!
Люблю всей маей душой.
Ты жызнь мая, понимаеш?
Без тебя смысла нет,
Неотталкивай меня,прошу,
Люби меня так,
Как я люблю тебя.
Да ты прав, однажды
Сделала ашыбку я.
И горькою слезою, горем
Обратилася она.
Любимый прошу:
прости меня...
відстань
Нас розділяють три кордони,
Ти у ріднім краю,
А я на чужині страждаю.
Тебе забути я не можу,
З очей зтикають сльози.
А ти цілуєш іншу
І кажеш їй «кохаю»
Серце плаче і болить.
Мені казав, що мене
ти не сабудеш.
Що кохання наше ти
не згубиш.
Тебе кляну я й проклинаю
Мені ти теж колись казав
"кохаю"
спогади
Ніколи незабуду я,
як ніжно і прекрасно
Зливались губи наші.
У ці моменти щастя,
Життя здавалося прекрасним,
і жили ми немов у казці.
Та відстань роз'єднала нас,
тепер усе реальне
і між нами незліченна далечінь...
знакомства
Зарегистрироваться
Лента событий
Основное
